Як приймати адсорбент Ентеросгель для схуднення і наскільки він ефективний на тлі дієт. Рекомендації дієтологів і 5 способів його застосування.
Ліки-сорбенти, що застосовуються для очищення організму, все частіше використовуються в програмах по зниженню ваги. Зокрема, вже багато встигли випробувати на власному досвіді Ентеросгель — натуральний, дієвий, доступний препарат з мінімальним кількістю протипоказань і побічних ефектів. Хіба може стільки достоїнств поєднуватися в одному засобі? З’ясовуємо.
Опис препарату
Торгова назва: Ентеросгель (Enterosgel).
Статус: лікарський препарат.
Основна діюча речовина: полиметилсилоксана полигидрат (Polymethylsiloxane polyhydrate), гідрогель метилкремнієвої кислоти (70 г на 100 г ліки).
Допоміжні речовини:
- постійно — очищена вода (30 мл на 100 г ліки);
- у деяких пастах — підсолоджувачі Е954 (сахарин) і Е952 (натрію цикламат / цикламова кислота);
- в капсулах — титану діоксид (E 171), желатин.
Фармакологічна група: адсорбуючі кишкові препарати.
Анатомо-терапевтично-хімічна класифікація: А07ВС (кишкові адсорбенти).
Виробники:
- українська Креома-Фарм;
- російська ТНК Сілма.
Лікарські форми:
- гель для приготування суспензії (Ентеросгель від Сілма);
- паста (Ентеросгель від Креома-Фарм, Ентеросгель від Сілма);
- капсули (Ентеросгель ЕкстраКапс від Креома-Фарм).
Гель і паста можуть продаватися в пластикових банках, тубах або розфасованими по пакетиках-саше.
Основні характеристики:
- консистенція — однорідна кремова маса / желеподібний гель / капсули з твердої желатинової оболонкою і порошкоподібною внутрішнім вмістом;
- колір — білий;
- запах відсутній;
- смак — відсутня.
Фармакокінетика: не переробляється ШКТ, не всмоктується в кров, не бере участі у біохімічних процесах, не піддається метаболічним трансформацій. Виконує свої адсорбуючі функції за 12 годин і за цей час у незмінному вигляді виводиться. Створений ним бар’єр на слизових діє протягом доби.
Продаж: вільно відпускається в аптеках без пред’явлення рецепта.
По сторінках історії. Ентеросгель синтезували в кінці 1970-х в київському інституті фізичної хімії ім. Писаржевського. Автори — В. Б. Слинякова і В. М. Самодумова.